Чи ефективні багатокористувацькі склади в League of Legends?

Тезис

• Мультигравецький склад – це команда, яка має більше ніж п’ять основних гравців.
• Гравців можна міняти залежно від форми, матчів або стратегії, навіть під час однієї серії.
• Першими, хто активно використовував мультигравецькі склади в LoL, були команди LCS у 2016 році.
• Такий підхід повинен допомогти командам адаптуватися до оновлень, особливо якщо певна мета підтримує певних чемпіонів або стилі гри.
• Однак критичним недоліком є те, що постійна зміна складів може зашкодити синергії та ускладнити адаптацію гравців один до одного.

У грі, що постійно змінюється й має складну стратегію, як League of Legends, команди завжди шукають нові способи для отримання конкурентної переваги. Протягом 15 років існування кіберспорту команди впроваджували новітні методики тренування, які варіювалися від базових практик до психічної підготовки, фізичних тренувань і навіть дієти.

Однак однією з найбільш суперечливих стратегій залишається мультигравецький склад, при якому команди змінюють склад з кількома гравцями замість того, щоб дотримуватися стабільної п’ятірки.

На перший погляд, мультигравецький склад забезпечує більшу гнучкість і адаптацію до змін у меті, а також дозволяє команді враховувати індивідуальні особливості гравців, такі як майстерність в чемпіонах і загальний стиль гри. Проте теорія мультигравецьких складів не завжди призводила до успіху і, часто, призводила до гірших результатів з часом.

Таким чином, чи не працює ця теорія в League of Legends, чи ж існуюча методологія нині не є ефективною? Розглянемо це ближче.

Що таке мультигравецькі склади?

Мультигравецький склад, як можна здогадатися з назви, є командою, яка має більше ніж п’ять основних гравців. Усі гравці можуть змінюватися залежно від нещодавньої форми, матчів чи стратегічних потреб, навіть під час однієї серії.

Це значно відрізняється від наявності лише одного запасного гравця, оскільки всі гравці повинні регулярно ділити ігровий час.

Першими, хто став широко використовувати мультигравецькі склади в кіберспорті League of Legends, були команди LCS у 2016 році. У той сезон багато кіберспортивних організацій, зокрема Team Liquid, Echo Fox, NRG і Renegades, застосовували даний підхід.

Тоді власники організацій вважали, що це чудовий спосіб покращити командну продуктивність і дати можливість зробити значні кроки вперед: “Я вважаю, що 10-гравецький склад оптимізує продуктивність всіх 10 гравців. Їхній прогрес пов’язаний із тим, наскільки добре вони розуміють гру, від патчу до патчу. Співпраця між гравцями, яку полегшує наш тренерський склад, повинна створити середовище, де гравці швидше вчаться,” – зазначив CEO і співвласник Team Liquid Стів “Liquid112” Арханцет у момент формування складу.

Які переваги та недоліки цього підходу?

Ідея мультигравецького складу в LoL має теоретичні переваги, але й потенційні пастки.

З одного боку, це повинно дати командам більше можливостей адаптуватися до патчів, особливо якщо даний мета підтримує певних чемпіонів або стилі гри. Замінюючи гравця, який спеціалізується на певному стилі, можна підвищити загальний потенціал команди.

Це також може бути корисним для виявлення нових талантів, дозволяючи їм здобути цінний досвід на сцені та потенційно покращити всіх гравців у складі, а також стати підстраховкою у випадку травм або поганої гри. Найголовніше, команди проводять внутрішні тренування, щоб випробувати стратегії чи драфти без витоків інформації до майбутніх суперників.

Проте постійні зміни складів можуть знищити синергію й ускладнити адаптацію гравців один до одного, що призводить до непослідовності в грі та плутанини в ідентичності команди. Постійний тягар вимог також може підірвати впевненість гравців, що є критично важливим у League of Legends, оскільки ухвалення рішень проходить за лічені секунди.

Чи працює це?

Якщо брати до уваги команди LCS 2016 року, мультигравецьські склади не виправдали себе. Більшість команд із цим підходом займали низькі позиції у регулярних етапах, навіть Team Liquid, яка вважалася одним із фаворитів, не змогла кваліфікуватися на річний Чемпіонат світу.

Кілька корейських команд також застосовували стратегію мультигравецьських складів з того періоду, але більшість із них були командами аутсайдерами, які сподівалися знайти перли серед гравців протягом сезону.

Єдиним прикладом успішного застосування мультигравецьського складу став 2021 рік, коли T1 створила склад, що включав кількох гравців у кожній ролі, крім сапорта. Ідея полягала в тому, щоб використовувати різні стилі гри та дозволити молодим талантам, таким як Zeus, Oner і Gumayusi, розвиватися на сцені, що призвело до їхньої популярності в наступні роки.

Не зважаючи на те, що команда показала добрі результати під час сезону, їхні найкращі виступи завжди відбувалися, коли склад зменшувався до п’яти основних гравців, що зрештою дозволило їм зайняти топ-4 на Чемпіонаті світу 2021 року. Підтримка також зазначила, що через ротацію учасників мультигравецьський склад має менше синергії порівняно лише з п’ятьма гравцями.

Висновок

Мультигравецьські склади виглядають привабливо в теорії, але на високому конкурентному рівні вони рідко призводять до стабільного успіху.

Після складу T1 з 10 гравців команди відмовилися від цього підходу, перейшовши до нинішньої ери, коли більшість команд дотримуються стартової п’ятірки з одним (або максимум двом) запасними гравцями.

Це пов’язано з тим, що синергія в League of Legends вимагає велику складність для швидкої адаптації до кількох змін одночасно, що, зрештою, вбиває стабільність та єдність. Наявність одного запасного гравця в основній ролі команди знижує питання синергії, що потенційно призводить до більш сильних результатів.

Головна проблема полягає в тому, що з існуючим темпом в середовищі кіберспорту League of Legends, створення системи для 10-гравецького складу, ймовірно, вимагало б більше ніж один сезон, і навіть тоді вартість можливостей могла б бути занадто високою, як з точки зору конкурентної боротьби, так і з економічної точки зору.

Питання та відповіді

Джерела

1. Посилання на інтернет-ресурс.